Вегето-судинна дистонія, ВСД

Вегето-судинна дистонія, ВСД – найпопулярніший діагноз для діагностики функціональних розладів нервової системи. Насправді такого діагнозу у Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду немає (тобто міжнародне співтовариство лікарів відмовилося від цього формулювання). Чому ж він такий популярний у нас? Вегето-судинна дистонія – зручний спосіб не шукати причини стану пацієнта у випадках, коли анатомічного ураження мозку чи інших органів та систем не виявлено. Вегето-судинна дистонія – це спосіб функціональних порушень нервової системи перемістити у віртуальний світ «судинних» захворювань.
Вегето-судинна дистонія поєднує безліч реальних станів, які описуються за допомогою діагнозів різних видів головного болю, запаморочень (вестибулярних розладів - доброякісного позиційного запаморочення і т.д.), соматоформних дисфункцій (кардіалгій, деяких видів порушень серцевого ритму , рефлюксних та гіперсекреторних станів шлунка, 12-палої кишки, синдрому подразненого кишечника, нейрогенного сечового міхура), панічних розладів, депресивних та тривожних розладів, порушень сну, гіпертонічних кризів, ендокринних захворювань тощо. Вегето-судинна дистонія не відбиває сутності цих захворювань, потрібно ставити діагноз конкретного захворювання. Це має науковий сенс, а практичний – конкретний діагноз потребує конкретного лікування.
Вегето-судинна дистонія – це найпопулярніший термін, це не конкретний діагноз. Але це слушний термін. Популяризатор ВСД – відомий вчений та чудовий лікар Олександр Мойсейович Вейн згодом запропонував відмовитися від терміну ВСД та запропонував термін вегетативна дисфункція, що цілком адекватно описувало причину всіх перелічених вище захворювань, але термін вегето-судинна дистонія вже жив своїм життям і дожив до наших днів. В принципі, головне – не як називати, але як лікувати, і ось тут ВСД виявляється непереборним гальмом на шляху розвитку уявлень та природи та лікування функціональних захворювань нервової системи.
У свідомості людей міцно вкоренилася думка: ВСД викликається судинними порушеннями та крапельниці з «судинними» та ноотропними ліками – найдієвіший спосіб впливу. Ті, хто коли-небудь лікувався за кордоном, знають, що крапельно вводяться ліки у разі необхідності надання «швидкої допомоги», реанімаційних станів або у випадках, коли іншого способу введення препаратів немає. При лікуванні хронічних захворювань - а дисфункції нервової системи, що розглядаються, відносяться саме до таких, немає сенсу на короткий час за допомогою внутрішньовенного введення ліків впливати на мозок, тому, що існує ефект «маятника» - наскільки ми змінили роботу нервової системи - настільки вона потім зрушиться в протилежний бік після закінчення дії ліків. Подовжена дія ліків дозволяє у постійному режимі контролювати хвороботворні механізми у нервовій системі. Що дозволяє прогнозувати поступове розбудову порушених функцій. Невипадково для лікування хронічних захворювань фармакологічні компанії створюють пролонговані форми ліків, це потребує великих фінансових витрат, натомість забезпечує потребу у правильному розподілі лікарських впливів у часі.
Вегето-судинна дистонія як діагноз не допомагає лікареві визначитися з механізмом розвитку порушень і не дає можливості лікувати конкретний вид розладів.

Лікування функціональних порушень нервової системи

Як насправді лікуються функціональні порушення нервової системи?

Наприклад, головний біль лікується препаратами, що впливають на збудливість больових систем організму, а вони відносяться до класів ліків, які традиційно називають антидепресантами або протисудомними, багато порушень серцевого ритму - такими ж ліками, а це серйозні препарати, які в практиці невропатологів і кардіологів зазвичай не використовуються тому до них ставляться з побоюванням. У той же час, ті ж антидепресанти (не всі) застосовуються для лікування головного болю, запаморочення, гіперкінетичних розладів, порушень м'язового тонусу, невралгій, міофасціальних синдромів та стигматизація цих ліків обмежує можливості ефективної терапії цих захворювань.
А судини при різних функціональних захворюваннях беруть участь як підлегла система у реалізації хвороботворних команд нервової, гормональної та імунної систем, що управляють. І вони є такою ж мішенню причинного фактора захворювання – впливу збудливих команд нервової, гормональної чи імунної природи, як серце, м'язи чи шлунок. І ніякі «судинні» або ноотропні препарати не змінюють роботу систем організму, що управляють, мозок завжди буде ефективніше впливати на судинний тонус артерій.

Вегето-судинна дистонія – це минуле, коли ми не мали сучасних методів обстеження, що дозволяють адекватно оцінити причину та механізм порушення функцій нервової системи.